Перша згадка в історичних джерелах про розбійницькі напади Григора Пинті зафіксована в 1694 р.
Невдовзі Пинтя потрапив у воєнний вир. Ференц II Ракоці очолив 1703 р. повстання проти Габсбургів. На території Марамороського та Сатмарського комітатів головним призначив Григора Пинтю, якого назвав «Хоробрим» і надав звання капітана.
14 серпня 1703 р. під час боїв за Бая-Маре капітана Пинтю Хороброго застрелили біля вежі М’ясників. За іншою версією 14 серпня Пинтю поранили й полонили, а розстріляли 22 серпня 1703 року.
За романтичною версією, якась дівчина зрадила і видала ворогам Григора Пинтю. Зв’язали його і привезли до села Королево на Виноградівщині. Пинтя побачив селянина, який копав свій город, і заспівав:
Ой, коби ти, чоловіче, пішов на Кобилу,
Та увидів дві смереки і березу білу,
Ой, коби ти придивився, яке в них коріння,
Не копав би ти в городці пустоє каміння.
Конвоїри нічого не зрозуміли, а копач залишив роботу і побіг на гору Коболу. Викопав яму між двома смереками і березою, знайшов гроші, причому так багато, що не зміг все винести. Тож і понині скарби там. Пинтю біля Королева стратили – від зашморгу його ніщо не врятувало.
У старовинній дерев’яній церкві Святого Миколая в румунському селі Будешті зберігаються сорочка, кольчуга й шолом Пинті Хороброго, а в історичному музеї Бая-Маре – його зброя. В 1997 році в Бая-Маре було відкрито пам’ятник. Замість людських очей скульптор зробив Пинті яструбині. Пам’ятники Пинті встановлено і в Закарпатті. В 2015 році відкрито скульптуру легендарного опришка в селі Велятино на Хустщині, а в 2018 році в селищі Дубове на Тячівщині. У Велятині, крім скульптури, відкрито музей “Пинтьова оселя”.
Подвиги Григора Пинті широко висвітлені в українському і румунському фольклорі.
