На відстані двох кілометрів на південь від села Данилово Хустського району Закарпатської області починається сусіднє село – Крайниково. В селі мешкає близько 1,5 тисячі жителів. Тут доведеться трохи поблукати в пошуках храму, який розташований далеко від траси. Якщо вірити старим легендам, колись село «переселилось» сюди після епідемії чуми з урочища Голда. В тому, першому Крайниково, вже була церква, яка стояла на височині Церквище. Нову вирішили побудувати в діброві біля джерела.
Є версія, що назва міста Хуст – це абревіатура назв коронних міст Мараморошської жупи, а саме: Госсумезе – Довге Поле – Камполунг (тепер в Румунії) – “Г”; Уишк – Вишково – “У”; Сигіт – Сігетул Мармаціей (тепер в Румунії) – “С”; Течо – Тячів – “Т”. Таким чином, перші літери назв цих міст дали ім’я місту ГУСТ, яке згодом трансформувалося в Хуст.
Тридільна Михайлівська церква побудована в 1666-1668 роках з дубових колод. Вона більш вузька, ніж інші храми в сусідніх селах. Саме на неї орієнтувались майстри з сусідніх сіл, коли будували нові церкви. Висота храму – 25 метрів, довжина – 14. Навколо дуби – однолітки святині. До одного дуба ще в 1884 році був прикріплений дерев’яний хрест. Ганок церкви прикрашено різним орнаментом, а в центрі розташовано символічне зображення сонця.
Останній раз церкву реставрували ще в 1971 році. Східна стіна вкрита розписами XVII-XVIII століть. Вони являються великою рідкістю, оскільки виконані на полотні, наклеєному на стіни зрубу. На них можна розгледіти фігури апостолів і Пантократора, а під монохромним зображенням святого Миколая на південній стіні зберігся ктиторський напис з датою: 1771 рік. Фрагментарно зберігся різний іконостас, частина ікон якого датована XVII століттям. В ризниці розгледіти розписи важче: вони майже непомітні, оскільки з часом вицвіли.
Церкву віддали греко-католицькій громаді села на початку XXI століття. Громада маленька, грошей на відновлення даху не вистачає. Громовідвід слабенький. Поруч як застереження – залишки пораненого блискавкою молодого дуба. В часи , коли ця частина Закарпаття належала Чехословаччині, церкву хотіли забрати у Прагу, і забрали б, якщо б не війна. А після війни тут влаштували сільський музей.
Дерев’яну дзвіницю Михайлівської церкви (1668 рік) перемістили до нового православного храму і покрили бляхою. Напевно, щоб не докучав вигляд старого дерев’яного покриття, яке потребувало реставрації.
Фото
-
Нова церква Архангела Михаїла в с. Крайниково -
Михайлівська церква в с. Крайниково -
Дерев’яна церква в селі Крайниково -
Розписи в Михайлівській церкві с. Крайниково -
Вхід в церкву -
Дерев’яний храм в селі Крайниково
