В 1396 році Мукачево дісталось подільському князю Федору Корятовичу. Новий володар перебудував замок, обніс ровом і перетворив в свою резиденцію. А під старою баштою князь наказав видовбати в скелі колодязь. До води довелось копати 85 метрів! Ця подія з часом обросла міфічними подробицями. Кажуть, що допоміг Корятовичу у спорудженні колодязя сам нечистий – за обіцяний князем мішок золота. Коли прийшов час розраховуватись, князь віддав чорту невеличкий мішечок: мовляв, а про розміри ми не домовлялися! Злий чорт стрибнув в колодязь і до сих пір іноді шумить там, обурюється… А ще говорять, із колодязя до річки Латориці веде величезний таємний хід. За легендою одного разу для того щоб перевірити існування таємного ходу в колодязь кинули качку з пофарбованим пір’ям. Через деякий час качка випливла жива і неушкоджена в річці Латориці за декілька кілометрів від замку.
Бронзова статуя легендарного володаря стоїть тепер в замковому дворі. Люди вірять, що вона може виконувати бажання: потрібно тільки потримати відполірований тисячами рук палець князя.
Вже за правління Федора Корятовича Паланок вражав неприступністю: стіни п’ятиметрової товщини, великий постійний гарнізон, 164 гармати, 60 бочок пороху, запаси їжі на випадок тривалої облоги. А за часів трансільванських князів Ракоці замок став чи не найбільш укріпленою фортецею Центральної Європи. В той час замок оточувало аж вісім ліній оборони.
Найбільше прославили Паланок в світі дві жінки – Софія Баторі та Ілона Зріні – свекруха і невістка, які правлячи замком, ворогували між собою.
Ілона увійшла в історію як хоробра боронителька укріплення. Неймовірно, але протягом трьох років, з 1685 до 1688 року, тендітна господарка замку Ілона Зріні, вдова Ференца I Ракоці, боролась з величезною армією австрійського імператора Леопольда I, який взяв фортецю в облогу. Турецький султан Махмет IV, вражений її мужністю, нагородив княгиню спеціальною грамотою за мужність. Це єдиний випадок в історії коли цієї нагороди удостоїлась жінка! Зараз мудра княгиня разом з сином Ференцом II Ракоці знову дивляться на місто з центрального бастіону: в 2006 році тут було встановлено їх скульптури.
Софія Баторі принесла замку містичну, страшну славу. Жінка не могла жити без людської крові і не лише вбивала заради неї, а й приймала криваві ванни, приносячи у жертву 13-річних цнотливих дівчат. Вона вважала, що таким чином зможе стати безсмертною та вічно молодою.
Може це велике перебільшення, та про те, що Софія була надзвичайно жорстокою, не сперечається ніхто. Кажуть, що у підземеллях Мукачівського замку в ті часи були спеціальні кімнати для тортур, стіни яких відшліфовувались людськими тілами. Паланок деякий час був оплотом антигабсбурзької боротьби курців (так називали повстанців проти імперії Габсбургів, яких очолював син Зріні Ференц II Ракоці), і столицею Трансільванії (1705 р.). В ті часи тут навіть був свій монетний двір. Протягом тривалого часу (1782-1897 рр.) в Мукачівському замку було розташовано австрійську політичну в’язницю. З грудня 1805 по березень 1806 року в стінах замку ховали від наполеонівських військ найбільш важливий скарб Угорщини – угорську Святу Корону. В радянські часи замок був школою механізаторів, школою для керівників колгоспів і навіть профтехучилищем. З 1960 року і до наших днів тут розташований історичний музей, а в колишніх казармах гарнізону розмістились картинна галерея, художній салон і затишні кафе. Обов’язково познайомтесь з усіма трьома терасами – частинами фортеці: нижнім, середнім і верхнім замками.
Замок Паланок знаходиться на вулиці Підзамковій. З центра Мукачева до замка їде маршрутка №3. На вихідних замок переповнений туристами, тому краще приходити сюди рано вранці, коли людей ще не так багато. З бастіонів в цей час відкривається незабутня панорама міста, яке прокидається.
