За легендою, в давні часи замість села на цьому місці був дрімучий ліс. Його як схованку і місце для засідок використовували опришки. Вони активно займались грабунком подорожуючих, які їхали з Солотвина в Хуст. Відомим ватажком опришків тих місць був хоробрий Сокирка. Одного разу йому дуже захотілось напитись води. Напередодні він власними руками викопав в лісі колодязь. Тож не гаючи часу він стрімко поскакав на своєму коні до нього. Під’їхавши до колодязя кінь раптом почав брикатись і несподівано скинув Сокирка прямісінько до глибокого колодязя. Ватажок опришків загинув втопившись в цьому колодязі. Побратими Сокирка з жалем зауважили, що він викопав собі могилу, а не криницю. Опришки зробили з колодязя могилу, а згодом на місці цієї трагедії було засновано село, яке назвали в честь Сокирка – Сокирницею.

В самісінькому центрі Сокирниці, поряд з кам’яним православним храмом Успіння Богородиці, який було споруджено в 1993 році, туристи можуть помилуватись красою готичної Миколаївської церкви. Поруч з цим храмом знаходиться каплиця, яка споруджена в XIX столітті з дерева. Неподалік знаходиться двоярусна дзвіниця, яка споруджена в бойківському стилі ще в 1770 році. Оточують всю цю територію залишки огорожі з дерева. На церкві можна побачити вирізьблені цифри 1709. Однак, спеціалісти вважають, що в 1709 році храм перевезли з села Шашвар Виноградівського району. Сама ж церква була побудована століттям раніше до перенесення. Раніше храми доволі часто купували і переносили як в Закарпатті так і по всій Україні. Після перевезення в Сокирницю церква суттєво змінилась. Вона перетворилась в справжній шедевр, який стрімко возноситься в небо.

Нажаль, Сокирницька церква єдина з чотирьох мараморошських готичних святинь є недіючою. Ікони місцевого іконостасу 1748 року зникли ще за радянських часів. Не збереглися й розписи інтер’єрів. Останнім відомим священиком храму був Іван Орос, який в 1948-1956 роках відбував покарання в таборах Сибір

Ззовні на стінах Сокирницького храму розміщено унікальну колекцію дерев’яних хрестів.