Жив в ті часи в сусідньому селі простий робітник Іванко, який хвалився, що стане царем і вб’є Погану Діву. Сміявся його пан: «Тоді царем станеш, коли мій ціпок заквітне». Даремно сміявся: невдовзі ціпок перетворився в квітучий трояндовий кущ. А в Ужгороді в той час якраз вибирали царя, сперечалися, ніяк не могли знайти достойного. Вирішили покластись на Долю, підкинули у повітря золоту корону – і впала вона на голову Іванка, який випадково проходив повз. Аристократів обурив такий хід подій, тому вони знову кинули корону… І так повторювали вони декілька разів. Але кожного разу вона потрапляла на голову простого робітника Іванка. Так Іванко став царем і відправився зі своїм військом до Поганої Діви. А був він хитрий: наказав вперед пустити в темряві стадо корів, а між рогами в кожної корови горіла невеличка кіпа сіна, а на шиї дзеленчав дзвіночок.
Погана Діва прокинулась від жахливого реву і заграви. Злякалась царівна, скочила на свого коня і помчала в Ужгород. Але помітив її Іванко, кинувся в погоню. В дубовому лісі Погана Діва зачепилася волоссям за гілку, а кінь, нічого не помітивши поскакав далі. Тут Іванко і вбив відьму. Над її тілом насипали курган, який досі стоїть в долині. А закарпатські містики впевнені: не випадково біля Невицького часто відбуваються автокатастрофи. Саме на цьому місці Іванко наздогнав Погану Діву, і ображена душа царівни до наших днів мстить за смерть.
