🕒 Дата останнього оновлення статті: 16.02.2024 в 21:07 | 🖋 Автор: Віктор Шатров
Надсилайте актуальну інформацію та отримуйте більше цільових клієнтів. Ми розмістимо ваш об’єкт у нашому каталозі та покажемо поруч із локаціями, а також у загальному каталозі, це безкоштовно!
🕒 Дата останнього оновлення статті: 16.02.2024 в 21:07 | 🖋 Автор: Віктор Шатров
Цю маленьку пам’ятку відкрили завдяки допомозі громадської організації «Паннонія» та Генерального консульства Угорщини в Ужгороді. Урочисте відкриття цього романтичного пам’ятника відбулось 14 грудня 2015 року. Ця міні-скульптура стала 26-м шедевром скульптора Михайло Колодка в обласному центрі Закарпаття.
На скульптурі зображено, як закохані застигли за мить до поцілунку. Розташована ця романтична скульптурка в самісінькому центрі Ужгорода на Православній набережній неподалік Угорського консульства (GPS: 48.620900, 22.298636).
Зміст
| 🗺 Місцезнаходження | N48°37′15.46″ E22°17′54.78″ |
| 🗽 Дата відкриття | 14.12.2015 |
| 🧑 Скульптор | Михайло Колодко |
| 🧭 Відстань від центру Ужгорода | Поруч |
| 🚙 Дорога для | Автомобіля, пішки |
| 🏕 Стати з наметом | Ні |
| 🏡 Житло поруч | Ужгород |
| ☕ Кафе та магазини | Ужгород |
Міклош Берчені та Крістіна Чакі є символом боротьби угорського народу за свою незалежність. Міклош Берчені в юному віці став власником Ужгородського замку, який дістався йому після смерті останнього представника роду Другетів по чоловічій лінії. Його перша дружина походила з цієї знатної родини. У віці 22 років юний Міклош став вдівцем. Напівсиротами залишились троє дітей. Через декілька років доля звела Міклоша Берчені з Крістіною Чакі – теж вдовою. До знайомства з Міклошем Крістіна Чакі двічі виходила заміж, однак, обидва рази овдовіла. Міклош Берчені був вдвічі молодший за неї. Не зважаючи на таку різницю у віці, в їхній сім’ї панувала любов. Крістіна була донькою державного судді Іштвана Берчені та походила з багатого роду. Крім того, попри вік вона була справжньої красунею.
Після придушення повстання, яке очолював Ференц ІІ Ракоці, Міклоша Берчені, який був активним учасником боротьби угорців за незалежність, оголосили зрадником, тож він разом із дружиною змушений був в 1710 році покинути свою резиденцію в Ужгороді і тікати за кордон. Міклош та Крістіна додому не повернулися, померли на території сучасної Туреччини.
Цікаву легенду про цю міні-скульптуру оповідає в своїй книзі «Ужгород – світова столиця міні-скульптур» Надія Попадюк. За легендою у 1695 році Ужгородський замок, яким на той час володіло подружжя Крістіни Чакі та Міклоша Берчені, відвідала делегація з Японії. Окрім вирішення політичних питань, пов’язаних з розвитком торговельних відносин з Нідерландами (на той час Японія розірвала усі зв’язки із Західним світом і здійснювала політику сакоку – ізоляції країни від Європи, а Голландія була винятком), японські дипломати подарували гостинній родині саджанці японської вишні. Вони також розповіли про старовинну японську традицію ханами або милування квітучою сакурою, який, на думку японців, продовжує життя до ста років.
Господарям Ужгородського замку дуже сподобався цей звичай і вони також згодом стали проводити час, милуючись сакурою (відпочивали під квітучими деревами, насолоджуючись легкими напоями, музикою та іграми). Після поразки визвольної війни 1711 року Міклош Берчені обрав долю вигнанця й разом з Крістіною він оселився у далекій Туреччині, на згадку про себе вони залишили міні-скульптури на набережній Ужгорода навпроти свого улюбленого Квіткового парку (сучасний Ботанічний сад).
| 🔰 Старт | Від міні-скульптури “Тівадар Чонтварі” |
| 🚶 Відстань пішки (по Православній набережній) | 55 м |
| 🕒 Орієнтовний час | 1 хвилина |
| ⬆ Підйом | В основному без підйомів і спусків |
Автор статті: Віктор Шатров
Кількість статей: 1100+
Знання мов: українська, англійська
Улюблена цитата: “Подорож – єдина річ, купуючи яку, стаєш багатшим“
Народився і все життя прожив в місті Ужгороді. Закінчив з золотою медаллю Ужгородську школу №1 ім. Т.Г. Шевченка (нині Ужгородський ліцей ім. Т.Г. Шевченка). Навчався на історичному факультеті ДВНЗ “УжНУ”, який закінчив з відзнакою в 2009 році. Працював старшим науковим співробітником Закарпатського музею народної архітектури та побуту, викладачем Східно-європейського слов’янського університету.
